ДО ПРИРОДИ СИЛИ ПРИСКОРЕНОГО РОЗШИРЕННЯ ВСЕСВІТУ І ФІЗИЧНОГО МЕХАНІЗМУ УТВОРЕННЯ «КОСМІЧНОЇ ПАВУТИНИ»

Abstract

Показано, що отримана в рамках польової теорії тяжіння модифікована формула тяжіння Ньютона (МФТН) є динамічно прийнятною. Згідно неї для випадку однорідного статичного Всесвіту прискорення на нескінченності прямує до нуля, а значення гравітаційного потенціалу до величини, що дорівнює половині квадрату швидкості світла. Така поведінка потенціалу  є сприятливою передумовою для переходу Всесвіту з нестійкого статичного стану в динамічний стан розширення (розтягування) всієї «тканини» вселенського простору. Розширення Всесвіту розглядається як його внутрішня властивість. Детальніше розглянуто як відбувається щільнісна фрагментація структури Всесвіту – утворення об'ємних космічних порожнин та  павутини (комірчастої щільнісної структури). Показано, що не весь простір однорідного Всесвіту впливає на величину поля в довільній точці всередині порожнини. В статичному Всесвіті такий вплив мають лише прилеглі до центру порожнини маси, що знаходяться на відстані не більше трьох радіусів  кулястої порожнини. Досліджується природа сили, що призводить до прискореного розбігу галактик. Поява сили розтягування («відштовхувальної») відбувається у випадку, коли щільність зовнішніх мас більша за щільність прилеглих до центру будь-якої кулі всередині Всесвіту  внутрішніх мас. У однорідному Всесвіті таке збільшення можливе тільки з урахуванням релятивістської енергії галактик, що рухаються. Оскільки з віддаленням від точки початку координат швидкості галактик збільшуються, то відповідно і їхня релятивістська маса також збільшується. Тому в Всесвіті, що розширюється, щільність зовнішніх мас для будь-якої кулі всередині Всесвіту завжди більша щільності внутрішніх мас. Ця відмінність супроводжується появою спрямованого в усі сторони від початку координат прискорення розтягування, тим більшого, чим далі знаходиться галактика від початку координат. Релятивістське збільшення віддалених мас відбувається щодо будь-якої точки Всесвіту. Тому середнє значення щільності речовини в динамічному Всесвіті буде значно більше, ніж у статичному Всесвіті. Це полегшує  розуміння того факту, що щільність спостережуваної речовини у Всесвіті значно менша за необхідне для існування плоского Всесвіту критичне значення щільності. У нашому випадку роль необхідної «добавки», або «темної енергії» виконує релятивістська енергія динамічного Всесвіту. Одночасно з силою розтягування на досліджувану галактику діє і сила тяжіння з боку внутрішніх мас. Певним «вододілом» між порівняльним впливом сил гравітаційного тяжіння і розтягування є точка малого гравітаційного радіуса, у якій в статичному Всесвіті прискорення тяжіння перериває своє зростання і починає зменшуватися, тоді як прискорення розтягування продовжує зростати. Ця точка поділяє Всесвіт на ближній і дальній підпростори. Якщо Всесвіт залишався плоским протягом, наприклад, фрідманівського часу його існування, то на тлі Всесвіту, що розширюється, зберігався і поділ простору на ближній підпростір з переважанням сил тяжіння і дальній – з переважанням сил розтягування.