Strategic rationale for the «Phoenix-Innovation» model as a tool for the exponential economic recovery of Ukraine based on H. M. Dobrov's problem-oriented approach
DOI:
https://doi.org/10.46299/j.isjmef.20260503.01Keywords:
national innovation system, «Phoenix-Innovation» model, economic regeneration, technological sovereignty, Triple Helix, venture capital, technology transferAbstract
The article substantiates the conceptual foundations for forming a regenerative national innovation system under conditions of high turbulence, geopolitical instability, and systemic challenges. The author proves the exhaustion of inertial and raw-material export development models, which aggravate the vulnerability of the national economy to external shocks. Instead, the author proposes a proprietary conceptual model, "Phoenix-Innovation," which is based on the principles of preventive resilience, adaptability, and rapid technological recovery of industrial potential through diversification mechanisms. The research methodology integrates a systems approach, evolutionary economic theory, and a comparative analysis of global innovation progress practices. Specifically, the successful experience of Israel and Germany in stimulating high-tech sectors under crisis conditions is investigated. To verify hypotheses and identify structural interrelations, the apparatus of mathematical statistics was applied, particularly Spearman's rank correlation coefficient, which allowed for assessing the closeness of the link between R&D funding volumes and GDP recovery rates. The results of the study demonstrate the necessity of a synergetic integration of the Regeneration Agency, venture capital funds, and modern entrepreneurial universities into a single dynamic ecosystem based on the «Triple Helix» concept. Within the framework of the research, an integral index of innovation environment resilience (Ires) and a modified return on innovation investment indicator (ROIinn) were developed, ensuring the accuracy of evaluating the efficiency of knowledge capitalization at both macro- and microeconomic levels. The scientific novelty of the study lies in the formalization of predictive scenarios for regenerative development (optimistic, adaptive, and inertial), as well as in the introduction of the coefficient of institutional inhibition (Kres). This coefficient enables quantitative monitoring and minimization of bureaucratic barriers in technology transfer and the commercialization of scientific developments. The practical significance of the obtained results lies in the possibility of their direct utilization by state management bodies, ministries, and think tanks to develop strategies for ensuring technological sovereignty, modernizing industrial policy, and stimulating the innovative activity of real sector enterprises in the post-crisis period.References
Песимістичний (сценарій інерційної адаптації). Передбачає збереження фрагментарного підходу до фінансування науки та низький рівень інтеграції приватного капіталу в університетські розробки. У цьому випадку модель «Фенікс-Інновації» функціонує лише в окремих безпекових секторах, а загальний темп регенерації економіки залишається низьким. Коефіцієнт інституційного гальмування Kres у цьому сценарії залишається стабільно високим.
Оптимальний (сценарій цілеспрямованого прориву). Базується на повній імплементації запропонованих інструментів, тобто створенні Агентства регенерації, запуску фондів співінвестування та переформатуванні університетів у підприємницькі центри. Це дозволяє досягти експоненціального зростання інтегрального показника стійкості Ires за рахунок масового трансферу технологій подвійного призначення у цивільний сектор.
Агресивний (сценарій глобальної інтеграції). Передбачає вихід національної інноваційної системи на рівень глобального лідерства у специфічних нішах (глибокі технології, безпекові технології). За цим сценарієм Україна стає міжнародним центром тестування та впровадження інновацій, що залучає значні обсяги іноземного ризикового капіталу та забезпечує максимальну рентабельність інвестицій ROIinn [14].
Перспективи подальшого розвитку досліджень
Фундаментальне переосмислення усталених підходів до розбудови національних інноваційних систем в умовах тривалої системної нестабільності відкриває розгалужену систему перспективних напрямів задля подальших наукових досліджень. Розроблена концептуальна модель «Фенікс-Інновації» окреслює контури майбутніх дискусій та потребує поглибленої теоретико-методологічної й емпіричної деталізації за кількома стратегічними векторами.
Подальшого наукового аналізу потребує розгортання конструктивної дискусії з класичною концепцією «Відкритих інновацій» Г. Чесбро. Якщо концепція Чесбро орієнтована на максимізацію прибутку через тотальну дифузію знань, то подальші дослідження в межах моделі «Фенікс-Інновації» мають концентруватися на формалізації парадигми «стратегічної вибіркової відкритості». Перспективним завданням є пошук математично вивіреного балансу між зовнішнім трансфером технологій та розбудовою внутрішніх критичних розробок задля забезпечення технологічного суверенітету й мінімізації вразливості до розривів у глобальних ланцюгах постачання.
Окрім того, наукового продовження вимагає модернізація ідей Г. М. Доброва щодо проблемно-орієнтованого управління науковою сферою. Подальші дослідження київської школи наукознавства мають бути спрямовані на моделювання ролі держави як архітектора екосистеми, що діє через інструменти ринкового заохочення та венчурного капіталу в умовах цифрової економіки. Потребує деталізації інструментарій відходу від «чиновницької опіки» до створення стимулів задля гнучких автономних наукових груп.
Важливим вектором майбутніх досліджень є детальне моделювання «амортизаційної функції» наукового потенціалу в межах розширеної конфігурації «Потрійної спіралі»
Г. Ецковіца. Перспективним є залучення до взаємодії четвертого чинника – безпекового сектора, який виступає якорним замовником критичних технологій. Подальші праці мають бути присвячені обґрунтуванню механізмів «захищеного взаємопроникнення технологій» (спін-офф та спін-ін процесів), що дозволить трансформувати вимушені безпекові видатки держави у стратегічні інвестиції в цивільний сектор за допомогою концепту «інноваційного подвійного призначення».
Практична імплементація моделі «Фенікс-Інновації» актуалізує необхідність розробки нових систем оцінювання ефективності національних інноваційних систем. Майбутні дослідження мають бути спрямовані на подолання консервативного опору академічного середовища шляхом заміни кількісно-публікаційних метрик на якісні індикатори (кількість комерціалізованих патентів, обсяги залучених приватних інвестицій, рівень фінансової автономії університетів).
Математичний апарат оцінки потребує апробації та розвитку через ширше застосування коефіцієнта інституційного гальмування. Майбутні емпіричні дослідження мають на меті накопичення статистичних даних для розрахунку Kres у різних галузях промисловості, що дозволить кількісно вимірювати швидкість подолання бюрократичного спротиву під час трансферу технологій.
Окремим магістральним напрямом майбутніх наукових пошуків є прогнозування довгострокових трансформацій національного ринку праці та структури людського капіталу під впливом регенеративного розвитку. У фокусі наступних праць мають перебувати: моделювання нових соціальних ліфтів для прошарку «інноваційних підприємців» та механізмів трансформації «відтоку мізків» у «циркуляцію знань»; дослідження інструментів подолання технологічної нерівності регіонів через розгортання мереж підприємницьких університетів та гнучких кластерів децентралізованого типу; розробка адаптивних моделей безперервного навчання задля нівелювання ризиків цифрового розриву серед науково-інженерних кадрів старшого покоління.
Таким чином, подальший розвиток запропонованої концепції лежить у площині розробки цілісного суспільного договору, де наука та освіта виступають головними генераторами національного багатства. Дослідження еволюціонуватиме у напрямі синтезу ринкових механізмів та стратегічного безпекового планування, що є критично важливим задля забезпечення довгострокової стійкості та експоненціального відновлення господарського комплексу держави в умовах глобальних турбулентностей.
Висновки
У результаті проведеного комплексного дослідження було ґрунтовно обґрунтовано концептуальні та методологічні засади формування національної інноваційної системи регенеративного типу, що дає вагомі підстави стверджувати про остаточну вичерпаність та деструктивність інерційної моделі економічного розвитку. Встановлено, що багаторічна орієнтація на експорт сировинних ресурсів та продуктів із низьким ступенем переробки не лише втратила власну економічну ефективність, а й наразі виступає фундаментальним системним бар'єром, що консервує технологічну відсталість та перешкоджає національному відродженню. У даному контексті доведено, що єдиним життєздатним шляхом подолання глибокої структурної кризи та виходу на траєкторію випереджального зростання є радикальний перехід до авторської моделі «Фенікс-Інновації». У межах зазначеної парадигми науковий потенціал держави трансформується з пасивного об'єкта бюджетного утримання на головний стратегічний актив та базовий інструмент реального забезпечення технологічного суверенітету, що дозволяє конвертувати інтелектуальний ресурс у сталі конкурентні переваги на світовому ринку.
Науково доведено доцільність та необхідність реалізації стратегічного синтезу найбільш ефективних світових моделей інноваційного поступу, зокрема поєднання інституційної стабільності та послідовність німецької індустріальної школи з високою адаптивністю та стартап-динамікою ізраїльського зразка. Запропонована у роботі авторська концепція «стратегічної вибіркової відкритості» створює необхідні умови задля гнучкої інтеграції передових зовнішніх технологій при одночасному цілеспрямованому розгортанні власних критичних наукомістких розробок. Такий підхід дозволяє сформувати в межах національного господарства необхідний амортизаційний запас знань та компетенцій, який виконує роль інтелектуального демпфера задля ефективної протидії майбутнім зовнішнім шокам. Це гарантує довгострокову стійкість господарського комплексу та його здатність до швидкого самовідновлення без втрати стратегічної керованості та економічної незалежності.
Розроблена у дослідженні проєктна структура інноваційного середовища взаємодії базується на функціонуванні таких ключових інституційних елементів, як спеціалізоване Агентство регенерації та інновацій, державний фонд ризикового капіталу та розгалужена мережа підприємницьких університетів. Запропонована багаторівнева архітектура дозволяє вперше на системному рівні забезпечити безперервний, прозорий та замкнений цикл капіталізації інтелектуальної власності, починаючи від стадії лабораторного прототипування і завершуючи промисловим масовим виробництвом високотехнологічної продукції з високою часткою доданої вартості. Створення таких інституційних передумов задля прискореної трансляції знань у реальний сектор економіки дозволяє подолати «долину смерті» інноваційних проєктів та перетворити наукову діяльність на прибутковий складник національного господарювання.
Прогнозований соціально-економічний ефект від системного впровадження запропонованої моделі полягає у докорінній зміні ландшафту ринку праці та створенні дієвих, високопродуктивних соціальних ліфтів у наукомістких секторах. Такий якісний розвиток людського капіталу дозволяє не лише мінімізувати деструктивну інтелектуальну міграцію, а й повністю перетворити науку та освіту на головні генератори національного багатства та фундаментальні чинники зростання добробуту населення через збільшення частки інтелектуальної ренти. Практична реалізація викладених у роботі рекомендацій забезпечить перетворення нинішніх викликів відновлення на стратегічну історичну можливість задля масштабного технологічного стрибка, що дозволить зміцнити позиції держави як суб’єкта глобального технологічного розвитку та гарантувати її сталий поступ у довгостроковій перспективі.
Список літератури:
World Bank. Resilience and Recovery: Global Economic Prospects. Washington, DC : World Bank Publications, 2023. 186 p.
Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. Geneva : World Economic Forum, 2016. 184 p.
Добров Г. М. Прогнозування науки і техніки. Київ : Наука, 1970. 208 с.
Etzkowitz H. The Triple Helix: University-Industry-Government Innovation in Action. New York : Routledge, 2008. 164 p.
Leydesdorff L., Etzkowitz H. The Triple Helix – University-Industry-Government Relations. SSTCW. 1995. Vol. 14. P. 14–19.
Freeman C. Technology Policy and Economic Performance: Lessons from Japan. London : Pinter Publishers, 1987. 155 p.
Lundvall B.-Å. National Systems of Innovation: Towards a Theory of Innovation and Interactive Learning. London : Pinter Publishers, 1992. 342 p.
Chesbrough H. W. Open Innovation: The New Imperative for Creating and Profiting from Technology. Boston : Harvard Business Press, 2003. 227 p.
Mazzucato M. The Entrepreneurial State: Debunking Public vs. Private Sector Myths. London : Anthem Press, 2013. 266 p.
Schumpeter J. A. The Theory of Economic Development. Cambridge : Harvard University Press, 1934. 255 p.
Drucker P. F. Innovation and Entrepreneurship. New York : Harper & Row, 1985. 277 p.
Osterwalder A., Pigneur Y. Business Model Generation. Hoboken : John Wiley & Sons, 2010. 288 p.
Ries E. The Lean Startup. New York : Crown Business, 2011. 336 p.
Taleb N. N. Antifragile: Things That Gain from Disorder. New York : Random House, 2012. 519 p.
Nonaka I., Takeuchi H. The Knowledge-Creating Company. Oxford : Oxford University Press, 1995. 284 p.
Downloads
Published
How to Cite
Issue
Section
License
Copyright (c) 2026 Nadiia Petrenko
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
